Стаття про нові методи лікування у “Медоборах” в газеті «УРЯДОВИЙ КУРЄР»

"УРЯДОВИЙ КУРЄР", №189 13 ЖОВТНЯ 2007 року

Відпочинок по-медоборівски

Село Конопківка, що в Теребовлянському районі на Тернопільщині, — невелике, зате відоме. Знане в Україні завдяки санаторію «Медобори», що дев’ятнадцять років тому відчинив двері для своїх пацієнтів. Сам населений пункт носить ім’я барона Яна фон Конопки.

Саме цей дворянин у першій чверті XIX століття вирішив освоїти місцеве сірководневе джерело для оздоровлення й на власні кошти спорудити курортний комплекс. Згодом сюди поправити своє здоров’я приїжджали хворі з усієї Східної Європи. Так тривало сімдесят років, доки пожежа не знищила оздоровниці.

Нині у санаторії «Медобори», за словами його головного лікаря Василя Мартинюка, широко використовують тутешні природні лікувальні фактори: сірководнево – гідрокарбонатно – сульфатно – кальцієво-магнієві води, торфоболото, синю глину. Намагаються застосовувати різні методи лікування. Велику увагу приділяють і народним способам оздоровлення. Сьогодні поцікавимося, як допомагають тут пацієнтам поліпшити здоров’я за допомогою бджіл і коней.

Про бджолу-лікаря людство знає ще з античних часів. Відомо, що славнозвісний Гіппократ використовував бджоляну отруту для лікування артритів і загальних захворювань. Історія пам’ятає приклади, коли таким методом позбавлялися різних недуг монархи. Місцина навколо санаторію «Медобори» багата, певна річ, на медоноси. Апітерапію, а саме так медики називають бджололікування, в цій оздоровниці розвивають уже десять років. Із завідувачем відділення, лікарем – апітерапевтом Юрієм Чопком йдемо на пасіку. Наразі є шість бджолосімей, хоча минулими роками мали вдвічі більше. Але для лікувальних справ і цієї кількості вистачає. Юрій Михайлович мовить, що бажаючих звернутися до апітерапії в санаторії є багато як серед жінок, так і чоловіків. Дехто боїться такої процедури, як бджоловжалення, бо вона не з приємних. Та розуміють: це порятунок.

Щоправда, не кожен може скористатися таким методом лікування. Укус бджоли може в декого викликати сильну алергічну реакцію. Тож перш ніж відпочивальник санаторію потрапить на пасіку, його обов’язково обстежать, зроблять подвійну біологічну пробу на чутливість до бджолиної отрути, аналізи. Якщо буде все гаразд, то пацієнтові радять обмежити себе у вживанні алкогольних напоїв, надто гострої їжі. Бджолина отрута знеболює, пригнічує запальні процеси, поліпшує кровообіг та згортання крові, зміцнює імунну й нервову системи, поліпшує сон та апетит.

Класична апітерапія добре слугує у лікуванні багатьох недуг. Йдеться передовсім про ревматоїдні артрити, радикуліт, остеохондрози хребта, деформуючі остеоартрози, захворювання кісток, м’язів, тромбофлебіт, подагру. Допомагає також при розсіяному склерозі, хронічному запаленні придатків і матки, невралгіях, невритах. Успішно можна лікувати укусами бджіл і серцево-судинні захворювання.

Безперечно, при різних хворобах бджоли жалять у різні точки тіла, протягом певного часу отрута дозовано надходить в організм. Від недуги залежить і кількість процедур. Скажімо, аби пройти повний курс лікування, маючи діагноз «деформуючий остеоартроз», треба витерпіти від 150 до 250 укусів, а от при радикуліті значно менше — 50-60 бджолиних «уколів».

Юрій Чопко каже, що практикує й інші методи з використанням бджолиної отрути. Зокрема, в осінньо-зимову пору вводить її в організм з допомогою електрофорезу, фонофорезу, мазей, ін’єкцій. Ясна річ, що бджоловжалення, як і будь-який лікувальний метод чи препарат, має свої протипоказання. Не можна бджолину отруту використовувати при недугах печінки, нирок, підшлункової залози, цукровому діабеті, психічних, інфекційних і венеричних захворюваннях, виснаженні, серцевій недостатності.

Треба сказати, що в «Медоборах» активно лікують не лише укусами бджіл. Одужанню добре сприяють і продукти пасічництва. Люди, які мають проблеми з органами дихання, через спеціальну трубку, вставлену у вулик, вдихають запах меду, перги, прополісу. Такі інгаляції ефективні при ларингіті, бронхіті, зокрема астматичному, та бронхіальній астмі. Сам же мед сприятливий для хворих, що потерпають від дерматологічних, урологічних, гінекологічних і гастроентерологічних недуг. Прополісом лікують рани, опіки, риніт, синусит, трофічні виразки, отит, фарингіт, пародонтоз, ерозії та виразки шийки матки, хронічні захворювання шлунково – кишкового тракту. 

Шість років тому в санаторії почали застосовувати особливу форму лікувальної фізкультури – іпотерапію. Тут на допомогу хворому приходить кінь. У «Медоборах» годують трьох дорослих тварин і двоє лошат. Є ще й поні, але це радше для втіхи дітей. Інструктор Тетяна Депутат стверджує, що кінь має особливе біополе і навіть ділиться своєю енергією з недужими. Він чудовий масажист — коли йде, у нього одразу працюють понад сто м’язів і цей рух передається вершникові, а отже, й підсилює кровоплин у кінцівках хворого.

Поліпшення ж кровотоку загалом посилює кровопостачання мозку. Тому перелік захворювань, при яких показана лікувальна верхова їзда, досить широкий. Це — порушення рухової сфери через параліч, поліомієліт, розумова відсталість (олігофренія, синдром Дауна, інше), психічні (артизм, – неврози, деякі форми шизофренії), урологічні та гінекологічні недуги, різноманітні порушення соціальної адаптації, сколіотична постава у дітей, післяопераційна реабілітація, вісцеропатії, що пов’язані з патологією хребта, синдром хронічної втоми.

Від сонячного квітня й до теплого жовтня у «Медоборах» організовують з лікувальною метою верхову їзду. Пацієнтами є здебільшого діти, особливо ті, які страждають на ДЦП. За 24 дні перебування в санаторії вони мають таких вісім процедур. Опісля, за словами Тетяни Депутат, краще, впевненіше ходять. Звісна річ, іпотерапією треба займатися все життя, як фіззарядкою.

Для лікувальної верхової їзди в санаторії використовують спокійну, добре вгодовану, з хорошою вдачею Баришню. На ній немає ні сідла, ні стремен. Стелять лише килимок на спину, аби було зручніше сидіти чи лежати хворому. Коню задають тон ходи й ведуть, а тим часом пацієнт виконує вправи, які показує лікар чи інструктор. Треба сказати, що до проведення такого лікувального заходу обов’язково залучають ще й поводиря. Майданчик для занять обирають якнайрівніший. Процедура триває десять хвилин, або й трохи більше.

Головний лікар «Медоборів» Василь Мартинюк робить такий короткий висновок щодо користі іпотерапії: «У процесі реабілітації відбувається перенесення набутих фізичних, комунікативних та інших навичок із ситуацій верхової їзди в повсякденне життя».